нбр 2013
Реалізація і захист прав людини в діяльності органів внутрішніх справ
Права людини — це природні можливості індивіда, що забезпечують його життя, людську гідність і свободу діяльності у всіх сферах суспільного життя. Кульмінацією процесу розуміння прав людини стало проголошення «Загальної декларації прав людини» Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948, перша стаття якої проголошує: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю й повинні діяти один щодо іншого в дусі братерства». Основними правовими проблемами, пов'язаними з захистом прав людини в історії стало скасування рабства, регулювання дитячої праці та рівність прав жінок.
Органи внутрішніх справ у своїй повсякденній діяльності займаються охороною прав, свобод та законних інтересів громадян шляхом забезпечення суспільного спокою і безпосередньої охорони певних благ особи. Це охорона життя, здоров'я, честі та гідності громадян, забезпечення їм нормальних умов для життя, праці і відпочинку, вжиття заходів з надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від правопорушень та нещасних випадків, а також тим, які перебувають у безпорадному або іншому небезпечному для їх життя та здоров'я стані. Ще одним важливим завданням, покладеним на міліцію, є виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Саме при виконання даного завдання міліцією існує ймовірність порушення прав людини. Щоб зарадити цьому, громадяни повинні знати свої права при затриманні чи арешті. Особу можуть затримати без попереднього рішення суду у випадках, коли:
- вона скоює адміністративне правопорушення та відмовляється його припиняти;
- вона скоїла адміністративне правопорушення, але для складення протоколу у неї нема документів чи свідків, які можуть повідомити необхідні дані;
- її затримали під час скоєння злочину, чи безпосереднього після його скоєння;
- очевидці (потерпілі) прямо вказують, що саме дана особа скоїла злочин;
- особа спробувала втекти, не має постійного місця мешкання чи не встановлено особу (при наявності підстав для підозри);
- на особі, на її одязі, при ній чи у її помешканні знайдено сліди злочину.
В інших випадках затримання без рішення суду – незаконне.
Адміністративне затримання не може продовжуватись більше 3 годин. У виняткових випадках, пов’язаних з порушенням прикордонного режиму чи порядку обігу наркотичних засобів, особу можуть затримати до 3 діб чи 10 діб з санкції прокурора, якщо відсутні документи, що підтверджують особу.
У разі затримання працівники міліції повинні представитись, повідомити, яке саме правопорушення скоїла особа чи у скоєнні якого злочину підозрюється, роз’яснити права та обов’язки. При затриманні не бажано тікати та чинити фізичний опір працівникам міліції.
Затриманому обов’язково повинні видати копію протоколу про затримання. Необхідно уважно ознайомитись з його змістом. Після затримання може бути проведений особистий обшук та вилучення речей й документів. Обшук проводиться особою однієї статі з затриманим з обов’язковою присутністю двох понятих тієї ж статі.
Усі вилучені речі повинні чітко й детально ідентифікуватись у протоколі про вилучення речей. Про арешт та місцеперебування громадянина слідчий зобов’язаний негайно повідомити його близьких чи рідних.
Якщо особа хоче задіяти захисника, їй повинні допомогти з ним зв’язатися. У разі відсутності коштів, коли особа не може мати платного адвоката, його повинні забезпечити за рахунок держави.
Якщо особа вважаєте, що її затримали незаконно, вона маєте право оскаржити затримання у суді чи в прокуратурі.
В будь-якому випадку громадяни мають знати свої права, адже «не знання Закону не звільняє від відповідальності».
У разі утиску прав з боку працівників міліції, Ви можете звернутися за «телефонами довіри»:
ГУМВС (048) 779-40-78, (048) 779-40-61
Ананьївський РВ ГУМВС (04863) 2-14-86, (04863) 2-12-04.
Ігор Лещенко, начальник Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області, полковник міліції