в АнаньевеИстория Ананьева → Мій сивий голубе Ананьїв

Мій сивий голубе Ананьїв

  2237    Таїсія Зубкова

 

В енциклопедичному словнику 1890 току, який був виданий у Санкт-Петербурзі під редакцією ФА Брокгауза і ФА Єфрона, було написано: «У северо-западной части Херсонской губернии на реке Тилигул расположен Ананьев с 10259 жителями. В 1834 году переименован в уездный город... Всего населенных мест в уезде 1228, в том числе 28 местечек, есть станции, их 10».

Одеський письменник Ю. Трусов у своєму романі «Хаджибей* та «Листья на скалах» описує Ананьїв ще в часи татаро-турецького завоювання Причорноморських степів. У книзі З. Шишової «Год вступления - 1918-й» згадується перша підпільна комсомольська організація, яка діяла в Ананьєві. Книга О. Красильникової «Слышите, я русская» розповідає про підпільну роботу комсомольців у роки Великої Вітчизняної війни. В документальній книжці «Говорят погибшие герои» серед передсмертних листів борців з фашистами опублікований і лист нашого земляка - комсомольця В. Буженка. Письменник О.Шеренговий написав повість «Хліб на долоні» - про ананьївських хліборобів, зокрема. Героя Соціалістичної праці Є.Дунського та Його колгосп їм. Кірова. У книзі доньки ананьївського поета (^Лукашевича А Смирнової «Мои сто лет» описується наше місто, його краса, архітектура, розповідається про перші сільські школи, гімназію, жителів нашого міста у XIX столітті. В журналі «Літературна Одеса» надруковано публіцистичний огляд про нашого земляка-поета Т. Федюка.

Письменник Борис Четвериков бував у нашому місті в 30-х роках минулого століття, і в своєму романі «Котовський» детально розповідає про наше місто. Цей історичний факт дійсно мав місце: у 1920 році в Ананьєві деякий час перебував зі своєю кінною бригадою Г. Котовський. Йшла жорстока громадянська війна. Місто потерпало від нальотів бандитських формувань. Бандити чинили погроми, розстрілювали єврейські сім'ї.

У грудні 1920 року стояла сувора зима, зі снігами та ожеледицями. У цей час з Тирасполя за наказом Реввійськради бригаду Г. Котовського направляють до Ананьєва. Мета була одна: навести в місті лад, захистити жителів від банд Зеленого та Марусі. Письменник Б. Четвериков пише: «Ананьев - тихий, незамысловатый городок. Аккуратные улочки, простенькие домики, церквушка с зелеными куполами. По вторникам, пятницам и воскресеньям - базар: шумный, пестрый, с чубатыми дедами и нарядными девчатами. С возами сена, которое торопится ухватить соседняя коняка. В магазинах пусто, на базаре торгуют «перваком», который делают из пшеницы».

Як тільки бригада Г. Котовського прибула до міста, одразу ж було оголошено, що його військо вестиме нещадну боротьбу з бандитами, наведе у місті порядок.

Ананьїв Котовському дуже сподобався, і він вирішив відсвяткувати тут своє весілля, якого вже чекав два роки. Він був закоханий у медсестру бригади Ольгу. Друзі підтримали командира і знайшли будинок де можна було справити весілля. Цей будинок і зараз стоїть майже навпроти банку «Аваль». У ньому в 1920 році проживав повітовий ветеринарний лікар Ілля Іларіонович Голуб'яти и -ков. У романі Б:Чет-вериков так характеризує І. Голуб'ятникова: «Илья Илларионович - старожил Ананьева, большой хлебосол и любитель общества. Он занимал две комнаты на втором этаже, кирпичного дома на главной улице. Тут надо сказать, что двухэтажных домов в Ананьеве -раз, два и обчелся... Вход в квартиру был по деревянной лестнице - со двора». Тож будинок цей - безмовний свідок буремних подій громадянської війни.

Але життя продовжується: будуються нові будинки, крамниці, змінюється вигляд нашого міста. І так хочеться, щоб наш Ананьїв був завжди гарним, привабливим, бо він багатий на історичні факти, цікавий своїми подіями і видатними людьми.

Тож хай нам завжди щастить у нашому прекрасному місті. І щоб кожен його день народження ми святкували веселі, радісні, у мирі та злагоді.



Таїсія ЗУБКОВА