Що стоїть за скандалом навколо Єрмака?

Чи може інформаційно-політична хвиля навколо Андрія Єрмака бути скоординованою зовнішньою політикою (Кремль та/або групи в США) із залученням українських медіа й політичних сил?

Наразі існує великий слідчий проєкт «Операція Мідас» — масштабне розслідування корупції в енергетиці, у межах якого відбулися десятки обшуків, вилучень і затримань; у матеріалах справи фігурують бізнесмен Тимур Міндіч та інші посадовці.

Обшуки в помешканні та офісі Андрія Єрмака відбулися в рамках цієї операції; проте на момент публічних повідомлень Єрмак не був офіційно оголошений підозрюваним — що робить інформаційну хвилю особливо вразливою до маніпуляцій.

Існує очевидна логіка й мотивація для зовнішнього гравця (РФ) та для окремих політичних груп у США/всередині України посилювати такі інформаційні вкиди; водночас прямих, публічних доказів координованої операції «Трамп + Путін» немає.

Висока ймовірність мультиакторної («гібридної») кампанії: суміш реального слідства + внутрішніх політичних інтересів + зовнішнього інформаційного підсилення. Результат — значне політичне й психологічне послаблення центру ухвалення рішень в Україні.

Що вже відбулося (факти)

• Операція «Мідас» — розслідування НАБУ/САП, у межах якого, за повідомленнями, задокументовано схему «поборів» з підрядників Енергоатома на суму близько $100 млн; понад 70 обшуків, десятки фігурантів, аудіозаписи та інші матеріали.

• Обшуки в Єрмака. Антикорупційні органи провели санкціоновані обшуки в житлі й офісі керівника Офісу Президента; медіа висвітлюють це як частину «Мідасу», але повідомляють, що на момент виходу новин він офіційно не підозрюваний.

• Інформаційна реакція. Тема швидко набула резонансу в українських і західних ЗМІ, частина політиків вимагає відставки, в суспільстві — високий рівень тривоги та запит на швидкі відповіді.

Чому така ситуація вразлива до зовнішньої координації

1. Поєднання реального слідства і політики. Коли є слідчі дії (а не вирок), інформація має «дірку» — вона легко заповнюється витоками, домислами й інсинуаціями.

2. Висока емоційна чутливість теми (енергетика, війна). Обвинувачення у корупції в енергетиці під час війни миттєво завдають удару по довірі до еліт і підсилюють наративи про «незаслужене фінансування».

3. Фрагментоване медіаполе та Telegram-екосистема. В Україні багато каналів, що працюють як прискорювачі — один «вкид» множиться миттєво.

4. Міжнародна залежність. Україна критично залежна від західної підтримки; інформаційні ноти про «корупцію у владі» можуть бути використані для скорочення політичної/фінансової підтримки.

Хто має мотив і можливості 

Нижче — не звинувачення, а опис логіки інтересів.

1. Кремль (Путін): має чіткий мотив — послабити Київ, посіяти сумніви у західних партнерів, створити умови для вигідного політичного рішення. Засоби: інформаційні мережі, ботфабрики, проксі-гравці в Україні. Історія російських гібридних операцій робить цей мотив високовірогідним.

2. Окремі політичні групи в США / прихильники переговорів із РФ: в разі політичного курсу в США, що прагне зменшити витрати на підтримку України або домовлятися з РФ, зацікавлені в політичній кризі в Києві. Це не означає автоматично «офіційна політика адміністрації», але окремі впливові актори мають інтерес у підсиленні антивоєнних/«втомлених війною» наративів.

3. Українські опоненти/елітні групи та олігархи: внутрішні конкуренти Єрмака чи групи, від яких він відрізав доступ до ресурсів, можуть сприяти «вкидам» через контрольовані медіа.

4. Частини силових органів або «внутрішніх виконавців»: окремі правоохоронні групи, які конкурують за ресурси/імідж, також можуть неусвідомлено працювати на політичний ефект.

Сценарії координації

1. Неформальне підсилення інформації: реальне слідство + «витоки» у медіа + інтенсивна робота Telegram/соцмереж — найбільш імовірний і простий сценарій.

2. Координація через проксі-актерів: Кремль (або інший зовнішній гравець) дає меседж/злив, який локальні політики та медіа посилюють.

3. Скоординована міжнародна операція: складний сценарій, за яким іноземні політичні групи навмисно координують дії з місцевими акторами для політичного результату; доказів такого рівня складності поки немає.

Індикатори, які свідчили б про зовнішню координацію

• Синхронність вкидів: одночасні «витоки» однакових матеріалів у багатьох незалежних джерелах без офіційних документів.

• Зовнішні проксі-канали: одномоментне посилення теми в проросійських і зацікавлених західних каналах.

• Фінансування/адресність: походження матеріалів або бот-активності з IP/серверів, пов’язаних з відомими російськими/іноземними мережами.

• Цілеспрямована дезінформація: появи матеріалів, що містять завідомо неправдиві «докази» або сфальсифіковані документи.

• Політична вигода конкретних зовнішніх акторів (наприклад виправдані зменшення допомоги) — якщо інформація використовується оперативно для зміни політики.

Оцінка вірогідності (у відсотках, умовно)

• Повністю незалежний внутрішній процес (без значного зовнішнього впливу): 20%

• Суміш реального слідства + внутрішньої політичної боротьби (домінуючий фактор): 50%

• Мультиакторна гібридна операція (РФ підсилює, часткові зовнішні впливи): 25%

• Сильно скоординована операція «Трамп + Путін» з метою примушення до капітуляції (високий ступінь скоординованості): <5%

Пояснення: реальні доказові бази (обшуки, матеріали «Мідасу») роблять сценарій повністю «штучного» вкиду малоймовірним. Натомість високовірогідний сценарій — поєднання реального слідства з цілеспрямованим інформаційним підсиленням (місцевим і зовнішнім). Прямі докази координованої політики одночасно з двома вищими державними апаратами (США+РФ) відсутні.

Наслідки для України (якщо гібридна кампанія реалізується)

• Послаблення центральної адміністративної вертикалі; підвищення внутрішньої політичної нестабільності.

• Підрив довіри західних партнерів, можливе уповільнення допомоги чи вимоги додаткових реформ.

• Ескалація інформаційної ворожнечі та радикалізація частин політичної сцени.

• Посилення вимог «миру за будь-яку ціну» у частині суспільства.

Висновок

• Повністю виключати зовнішню координацію не можна — вона логічно вписується в набір інструментів гібридної війни.

• Однак на сьогодні в наявних публічних даних домінує версія реального, масштабного розслідування НАБУ/САП — і обшуки, включно тих, що стосуються Єрмака, мають під собою правоохоронну підоснову.

• При цьому слід враховувати сценарій «злив — депутат — медіа», який фактично відповідає логіці гібридних та політико-інформаційних кампаній.. Такий сценарій сильно шкодить довірі до правоохоронців, підриває правову систему і дає політичним гравцям надто великі важелі впливу.

• Найреалістичніша модель — гібридний ефект: внутрішня політична боротьба + реальне слідство + зовнішнє інформаційне підсилення (часто — російського походження). Саме у такому вигляді ця ситуація є найнебезпечнішою для державної стійкості.