Закриття справи нардепа Пашинського

Медіа-ресурс UA1 опублікував матеріал під промовистою назвою "Вища каста. Що можна депутатам і не можна їхнім виборцям".

Закриття справи нардепа Сергія Пашинського, який покалічив людину з бойової зброї, засвідчило поділ українців на перший і другий сорти

Будь-який громадянин, який відкрив стрілянину з бойової зброї по опонентові, що нецензурно лаявся і погрожував порожньою пляшкою, з імовірністю в 99% опинився б щонайменше на два роки у в'язниці за перевищення меж необхідної самооборони. Подібних судових прецедентів тисячі.

Будь-який, але тільки не народний депутат, заступник голови фракції і глава парламентського комітету з оборони, що доведено закриттям справи проти Сергія «Стрілка» Пашинського, який покалічив дрібного хулігана В'ячеслава Хімікуса за неввічливу фразу на адресу своєї дружини. При цьому слідство встановило, що в діях Хімікуса немає складу кримінального злочину, і всі його погрози тягнуть максимум на штраф.

Ця справа ще раз продемонструвала, що зусиллями чиновників Україна розділена на громадян першого і другого сорту.

Першосортним депутатам можна все. Стріляти в людей під приводом самооборони. Не платити податки. Чи не віддавати кредити. Брати хабарі. Брехати в декларації про стан доходів і майна.

А ось для другосортних звичайних українців будь-яке з цих діянь, які підпадають під абсолютно конкретну статтю Кримінального кодексу, обернеться тюремним строком, конфіскацією майна і багатотисячними штрафами.

Спробуйте не сплатити податки, і Фіскальна служба миттєво «поставить на лічильник», збільшуючи штрафи за прострочення в геометричній прогресії.

Спробуйте не розрахуватись за кредитом, і колекторська компанія вже завтра виставить вас з вашої квартири, не давши часу навіть зібрати речі.

Це не кажучи вже про випадки, коли під час самооборони нападник отримав гідну відсіч і опинився в лікарні – до відповідальності у такому разі обов'язково притягнуть жертву нападу.

Водночас представники касти недоторканних депутатів спокійно розгулюють на свободі навіть після вчинення будь-якого зі згаданих злочинів. Просто тому, що верховна влада лояльно до цього ставиться.

Довести це досить просто, проаналізувавши найбільш резонансні правопорушення нардепів і порівнявши наслідки таких же злочинів для звичайних громадян.

Суд з поправкою на статус

23 червня Рівненський міський суд виніс вирок звичайному рівненському хлопцеві. Навесні на вулиці він посварився з двома незнайомцями, словесна перепалка переросла в бійку, і двоє нападників опинилися в лікарні з важкими тілесними ушкодженнями. Тривалий час їм довелося лікуватися.

Суд засудив хлопця до обмеження волі строком на 1 рік і 2 місяці.

Через місяць після цього Генпрокуратура не знайшла нічого поганого в діях Пашинського, який прострелив ногу хулігану, що обматюкав його, відправивши того на кілька місяців на лікарняне ліжко з важким вогнепальним пораненням.

При цьому, за висновком ГПУ, ні в діях Пашинського, ні в діях його жертви немає складу кримінального злочину. Нардеп діяв в рамках необхідної оборони, яка виключає його кримінальну відповідальність, а Хімікусу нічого було нецензурно лаятися в громадському місці.

Тобто, в одному випадку простому рівненському хлопцю, у якого навіть зброї з собою не було, за самооборону «впаяли» термін, а в іншому нардеп, який стріляв з бойового пістолета, вийшов сухим з води. Якщо це не вибіркове правосуддя, то що тоді?

Або, наприклад, махінації з податками. Гучний приклад з сумнівною декларацією про доходи нардепів Євгена Дейдея і Андрія Лозового ще раз довів: депутат може недоплатити мільйони гривень за незрозуміло як нажите майно, а звичайний громадянин буде покараний за прострочення платежу в кілька сот гривень.

Наприклад, Дейдей за нетривалий період перебування на посаді депутата обзавівся багатомільйонним майном, в основному записаним на найближчих родичів. І джерело такого достатку депутат чітко пояснити не може.

Його колега Лозовий, який за офіційними даними не має жодного доходу, крім депутатської зарплати, обзавівся незадекларованим майном на суму понад 8,5 млн гривень. За оцінками Фіскальної служби в результаті до бюджету не сплачено 1 млн 717 тис. 221 гривню та військовий збір у розмірі 129 тис. 329 гривень.

А тепер поцікавтеся у своєму районному відділенні Фіскальної служби, що буде, якщо ви прострочите обов'язковий податок в декілька сотень гривень або взагалі його не заплатите.

Вам популярно розкажуть, що все почнеться зі штрафу в 51 гривню, а потім кількість штрафів і їх розміри зростатимуть в геометричній прогресії з пенею і перерахунками.

Закінчиться все грандіозними сумами відшкодування до держбюджету, які вас зобов'яжуть внести з урахуванням санкцій – аж до суду і арешту майна. Водночас, як показує приклад Дейдея і Лозового, на нардепів ця практика не поширюється.

Злочинці з депутатськими мандатами не лише не відчувають жодного дискомфорту, а ще й активно «пресують» тих, хто може притягнути їх до відповідальності.

Схожий стан справ і з хабарництвом. Всього один приклад: 29 травня 2017 року суд засудив екс-начальника відділу Кременчуцької податкової інспекції Володимира Бурлаченка, затриманого під час отримання хабара в 500 тис. гривень, до дев'яти років позбавлення волі.

Усього податківець вимагав 1,5 млн гривень за закриття кримінального провадження щодо керівництва одного з підприємств, підозрюваного в ухиленні від сплати податків (знову привіт Андрію Лозовому).

Водночас, нардеп Борислав Розенблат, викритий в отриманні 200 тис. доларів за сприяння в незаконному видобутку бурштину, прекрасно почувається на свободі. А за деякими даними, продовжує «вирішувати питання» з видобутком і реалізацією видобутого в обхід закону бурштину.

Ну, й що, що всі його розмови та озвучені ним суми хабарів зафіксовано на оперативному відео? Він же зрозуміло сказав – на відео не він. От не він і все, які до нього можуть бути претензії?

У цьому ключі примітний і приклад нардепа Ігоря Мосійчука, чиї витівки у вигляді озвучених на камеру розмірів хабарів бачив увесь парламент, але який продовжує гордо ходити по Верховній Раді.

До речі, підозри щодо причетності Мосійчука до рейдерства одного з підприємств у Василькові, також не мали жодних наслідків. Понад те, він прикрив і свого адвоката, захистивши його від кримінального переслідування у зв'язку з цією справою.

І одночасно з цим міністр МВС Арсен Аваков бадьоро відрапортував, що групу людей, які намагалися на початку червня захопити одне із сільгосппідприємств у Вінницькій області, арештовано на два місяці без права внесення застави.

Належність українця до першого або другого сорту обумовлює і сценарій розвитку подій у разі заборгованості за кредитом. Наприклад, на початку липня за рішенням Дружківського міського суду за заборгованість в 293 тис. гривень колекторській компанії передали трикімнатну квартиру боржника.

А ось нардеп Іван Винник заборгував за кредитами «Альфа-Банку» та «ПриватБанку» загалом близько 370 млн гривень – і нічого, прекрасно себе почуває, відбувшись забороною виїзду за кордон. Їздить на BMW, живе в орендованому з держбюджету готелі й у вус не дме.

Хоча ні, дме. Використовуючи положення депутата, намагається довести кредиторам, що дешевше його залишити в спокої. Наприклад, усіляко просуває ідею про те, що держава незаслужено повернула борги «Укрсоцбанку» і компанії «Індустріальні та дистрибуційні системи» – обидві структури належать кредитору Винника «Альфа-Банку».

Ну, а де тепер шукати притулок звичайному жителю Дружківки, який заборгував кредиторам менше 0,1% від боргу нардепа Винника, – це вже його особисті проблеми.

Та що там кредити. Ось, наприклад, парламентом спокійно походжає, прибившись до екс-регіоналів, нардеп Сергій Мельничук, який фігурує у кримінальному провадженні Генпрокуратури за 24 протиправними епізодами, зокрема, й за створення організованого злочинного угруповання.

При цьому сам Мельничук навіть нічого не заперечував, а просто заявив, що не згоден із статусом підозрюваного тільки тому, що копію обвинувального акта йому не вручили «відповідні посадові особи».

Ну, а зазначену в його декларації суму доходів в один трильйон гривень, яку він так і не виправив на реальну цифру, досі вважають милою витівкою, за яку не варто карати.

Якщо хочете провести експеримент, який полоскоче нерви і спустошить кишені, жартома внесіть у будь-який офіційний бланк фінансової звітності фейкову цифру й подивіться, чим це закінчиться.

Вища каста

Поділ на вищу касту чиновників і другосортних українців, які не обіймають ніяких державних посад, стає дедалі очевиднішим. А латинський вираз «Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику» став найбільш актуальним визначенням того, що відбувається в країні.

При цьому злочинці з депутатськими мандатами, на відміну від звичайних українців, не тільки не відчувають жодного дискомфорту, а ще й активно «пресують» тих, хто може залучити їх до відповідальності.

Наприклад, нардеп Розенблат через суд зобов'язав відкрити кримінальну справу щодо детективів НАБУ, які його затримували. А Винник ставить палки в колеса фінансовим структурам свого кредитора. І всі вони, як і подібні до них персонажі, знаходяться на свободі. А за найменшої реальної загрози мають можливість виїхати за межі України.

На цьому етапі все впирається у депутатську недоторканність – поки колеги по парламенту не дозволять ГПУ затримувати злодія з депутатським мандатом, він гордо роздаватиме коментарі в кулуарах Верховної Ради.

Але скасування депутатської недоторканності під дуже великим питанням. Адже за таке рішення мають проголосувати самі депутати, а воно їм треба? Не за те ж гроші сплачено, щоб потім від ГПУ бігати.

Важко втриматись від того, щоб не додати декілька зауважень до данної статті. Так, поділ українців на сорти автор матеріалу намагається видати за якесь ноу-хау нинішньої влади. Але це далеко не так. В свій час люди виходили на Майдан для боротьби з цим ганебним явищем, але отримали "Пашинського".

Поділ українців на сорти, на панів та холопів, на касти є ознакою ідеального фашизму, який нинішня постмайданна влада намагається остаточно законсервувати в Україні. І це страшно сумно, тому що не зрозуміло за ради чого все було?